Відома гімназія в Болграді святкує свій сто шістдесят сьомий день народження
28 червня 1858 року в Болграді було засновано першу болгарську середню школу часів Болгарського національного відродження – Болградську середню школу «Георги Сава Раковски». Журналісти видання «Південь сьогодні» діляться з читачами історією створення та розвитку закладу, опублікованою на «Банкеръ».
Проект болгарської середньої школи в Бессарабії розглядався російською адміністрацією з середини 1840-х років, але не отримав розвитку через російську політику створення централізованої освітньої системи. Втілити його в життя з’явилася можливість після Кримської війни, коли Болград з приблизно сорока болгарськими колоніями був приєднаний до Молдови. У січні 1858 року делегація болгарських колоній вручила в Яссах – тодішній столиці Молдовського князівства – підпис про відкриття школи князя Ніколи Конакі-Богоріді, який мав болгарське походження. Реалізувати проєкт допомагав Георгі Раковскі, який на той час перебував у Яссах і знав князя з раннього віку.
28 червня 1858 року князь Нікола Богоріді видав хрисовул (хартію) про створення Болградської центральної школи, яка детально регулювала статус закладу, фінансування та управління. Школа мала бути доступною як для болгарських іммігрантів, так і для всіх інших бажаючих навчатися в ній, незалежно від їхнього фінансового становища, за умови, що вони були православними, а викладання всіх предметів мало проводитися болгарською та румунською мовами. Хартія проголошувала, що викладання в початкових школах колоній проводитиметься переважною мовою у відповідному поселенні – болгарською або румунською. Вона визначала джерела фінансування школи та спосіб її управління – Опікунською радою з трьох осіб, обраних на трирічний термін делегатами болгарських колоній.
Болгарська центральна школа «Святих Кирила і Мефодія» була офіційно відкрита 1 травня 1859 року. Спочатку функціонували перший та другий класи молодшої середньої школи. Навчання мало відбуватися у два етапи – трирічний перший етап для підготовки вчителів та писарів і чотирирічний старший курс, завершення якого давало можливість вступу до вищих навчальних закладів. Класи створювалися поступово протягом багатьох років, останній 7-й клас було створено у 1865 році.
Широко тлумачачи установчий статут школи, її опікунська рада намагалася запровадити навчання болгарською мовою у 25 початкових школах Румунської Бессарабії. У 1860 році вона призначила інспектором початкових шкіл революціонера Павла Грамадова, який разом із директором школи Димитром Мутевим об’їхав села в рамках кампанії з відкриття нових шкіл та зміни методики навчання в існуючих. Це спричинило конфлікт з румунською владою, яка вважала, що опікунська рада перевищила свої права. Грамадова було звільнено, а спроба замінити його Панделі Кісімовим не увінчалася успіхом.
У наступні роки керівництво школи постійно конфліктувало з адміністрацією, яка намагалася інтегрувати середню школу в румунську систему освіти. Місцева та центральна влада неодноразово намагалася розширити викладання румунської мови та запровадити румунські навчальні програми з такого предмету, як історія. У 1876 році Міністерство освіти розробило абсолютно нову навчальну програму, запозичену з румунських шкіл за винятком кількох предметів, таких як болгарська мова, але її впровадженню завадив початок російсько-турецької війни.
У 1861 році Болградська гімназія заснувала власну друкарню, яка працювала до 1878 року. Тут було надруковано понад 70 книг, переважно підручники та навчальні посібники, що використовувалися в багатьох болгарських школах. Також друкували різні брошури та періодичні видання, такі як «Загальний труд» та відверто політичний «Болгарський голос». Друкарня Болградської гімназії також видала перші видання кількох художніх книг, таких як «Ловчанський єпископ» Феодосія Ікономова (вважається першим болгарським драматичним твором) та роман «Ізгубена Станка» Іллі Бласкова.
Серед випускників Болградської гімназії багато відомих науковців, військових, міністрів та прем’єр-міністрів Болгарії. Олександр Малінов (1867-1938) – болгарський політик, прем’єр-міністр Болгарії, Ангел Канчев (1850-1872) – болгарський революціонер і національний герой, Данаїл Ніколаєв (1852-1942) – болгарський генерал, Іван Колев (1861-1917) – болгарський генерал, також відомий як батько болгарської кавалерії, Олександр Теодоров-Балан – академік, перший ректор Софійського університету «Святий Климент Охридський», Димитар Агура (1849-1911) – історик, академік, тричі ректор Софійського університету «Святий Климент Охридський» та багато інших.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, якою була думка Георгі Раковского щодо переселення його співвітчизників до Бессарабії.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
