Уродженка Болградського району з намальованим помадою плакатом потрапила в кадр світових ЗМІ під час поховання Папи Римського
«Hope for peace» – «Надія на мир». Плакат з цими словами на жовтому папері, зробленому із соломи, у який італійці загортають їжу, під час церемонії поховання Папи Римського потрапив в прямі ефіри світових телеканалів. А тримала його тендітна дівчина з півдня Одещини – уродженка села Главані Арцизької громади, художниця Йона Тукусер. Про те, як виникла ця ідея, та як реагували на неї у Ватикані, Йона розповіла журналістам видання «Південь сьогодні».
– Йона, що змусило вас намалювати цей плакат та вийти з ним на площу Святого Петра?
– Цей плакат я створила у Лондоні 23 квітня. Це у той день, коли мали відбутися перемовини між Україною, Великою Британією, Францією, США … Але вони не відбулися. Я пішла до Lancaster House – де в ЗМІ було оголошено про проведення переговорів, сподіваючись побачити українську діаспору, підтримку… Але виявилося, що там нікого немає. А з представників ЗМІ тільки телебачення «Аль-Джазіра». Я у них запитала, чи точно тут мають відбутися перемовини. Вони відповіли, що так. За п’ять хвилин вони запустили трансляцію. Тоді я взяла лист паперу, на якому зазвичай малюю, взяла свою червону помаду і написала «Hope for peace». І запитала у журналістів, чи не проти вони, якщо я стоятиму тут під час їхнього репортажу, щоб надіслати послання надії на мир. Тоді я вперше потрапила з цим плакатом в прямий ефір.
– А як ви потрапили до Ватикану?
– Я була у Лондоні, куди поїхала на Великдень. І вранці 21 квітня почула новину про смерть Папи Римського. Для мене це стало великою трагедією, бо Папа був найсильнішим голосом миру. Він намагався достукатися до світових лідерів, щоб якомога швидше зупинити війну. Його смерть – трагедія не тільки для релігійної спільноти, а й для усього світу. Я вирішила, що поїду на похорон. Я прилетіла до Італії, поїхала до Ватикану, і з собою взяла своє послання. Ну як моє… Це послання Папи Римського. «Надія» – це цьогорічний девіз, оголошений Папою Франциском у черговий ювілей Ватикану. У кожного своя Надія. Для мене це «Надія на мир». В своєму заповіті Папа Франциск написав лише про те, що він бажає бути похованим в базиліці Санта-Марія-Маджоре. І в останньому реченні зазначив: «Страждання, якими була відзначена остання частина мого життя, я жертвую Господу за мир у світі та за братерство між народами».
– Ви стояли з цим плакатом під час церемонії?
– Я прийшла на церемонію прощання, десь хвилин двадцять я провела біля труни, плакала, молилася за мир в Україні. А з плакатом стояла, вже коли вийшла. Там було дуже багато телевізійників з усього світу – Бразилія, Колумбія, Чилі… До мене підійшли журналісти з Національного телебачення Італії, спитали звідки я, я відповіла, що з України, з Одещини, з Бессарабії. Розповіла, що ми маємо велику надію на мир. І трансляцію з церемонії поховання Папи Франциска вони закінчили кадром з моїм плакатом «Надія на мир». Потім, коли вже відкрили огородження, аби люди виходили з площі, до мене підійшли поліцейські. Вони стали обабіч мене і охороняли мене, а поруч потоком йшли люди протягом двох годин. Люди підходили, обіймали мене, приносили воду… Казали, що підтримують. Проходили і вголос казали «Hope for peace». Це було у той час, коли проходили перемовини між Зеленським та Трампом у самому Ватикані.
Я сподіваюся, що вчорашня благодать просвітить серця та уми світових лідерів, присутніх у священному місці – Базиліці Святого Петра і вони досягнуть миру.
– Як довго ви там були?
– Увесь день, до вечора. Я стояла, а повз проходили кардинали і показували, що це правильно. І священики. І просто люди з усього світу. Приходили, представлялися, обіймали мене і казали: «Дякую за те, що ти стоїш з цим посланням». Тисячі людей з усього світу побачили послання миру. Це було, як молитва, яку вголос промовляли різні національності: «Надія на мир». Підходили американські, грецькі, французькі, голландські, словенські телевізійники. Питали звідки я, знімали… Питали, чому я стою одна… Словенські телевізійники навіть запитали у мене, хто, на мою думку, стане наступним Папою. Для мене це питання стало шокуючим. Я відповіла, що сподіваюсь, що наступний Папа теж активно закликатиме до миру. Що головне – це мир в усьому світі. І ми в Україні чекаємо миру. І хочемо, щоб мир настав зараз, коли усі світові лідери зібралися у Ватикані. Один фоторепортер знімав мене, а потім підійшов і спитав, звідки я. Я відповіла, що з України. Він заплакав. І каже: «Я був на фронті в Україні, я робив фотографії в Харкові». І міцно мене обійняв. Це було важко. Я стояла цілий день, я майже не ворушилася. Був важливий момент, щоб тримати послання миру стільки, скільки дозволяло моє фізичне тіло. Стояла, доки мене звідти не забрали медичні працівники, які чергували поруч у наметах. Мені стало погано, почало паморочитися у голові. Дуже сильно пекло сонце, я цілий день нічого не їла. В мене обгоріло обличчя. Мені виміряли тиск, рівень глюкози. Дали їжу та воду. Нагодували, напоїли, змусили полежати. Сказали, що у мене перевтома. Я відпочила трохи, і знов повернулася на те саме місце. Не хотіла звідти йти, хотіла стояти з цим посиланням, з «Надією на мир», щоб люди бачили.
– Ви, можливо, плануєте відвідати з цим плакатом ще якийсь захід?
– Мене про це теж і друзі питають. Мені розповіли, що усі ці телевізійники перебуватимуть у Ватикані ще два тижні, чекатимуть на Конклав. Тож вони і питають, чи піду я ще з цим плакатом на площу Святого Петра? Я відповіла, що сподіваюсь, що війна сьогодні скінчиться. І мені не потрібно буде йти туди завтра. Але, якщо війна не скінчиться сьогодні, то я, звичайно, повернуся і буду стояти тут з посланням Папи за мир. Папа Франциск помер, його голос за мир затих, але надія за мир живе у наших серцях. Ми маємо активно показувати, що ми хочемо миру. Щоб увесь світ бачив.
Діана ГЕРГІНОВА
