Фейком про смерть проросійської активістки з Одеси країна-агресор намагалася прикрити власний злочин
Днями російська пропаганда активно розганяла фейк, що в одеському СІЗО нібито загинула проросійська активістка Олена Чесакова. Це ім’я та прізвище навряд чи знайоме більшості жителів Одещини, бо «на публіку» ця жінка «засвітилася» нещодавно, а саме 7 жовтня. В день народження путіна, Чесакова намагалася повісити російський триколор на постамент демонтованого пам’ятника Катерині II. Місцеві мешканці затримали Чесакову і передали її поліції. Проти провокаторки порушили справу про виправдання російської агресії. Про справу можна було б і забути, якби російська пропаганда не вирішила використати ім’я Чесакової у своїх цілях. Про це пише SPRAVDI, передає видання «Південь сьогодні».
Першим про «смерть Чесакової» написав колаборант Олег Царьов. За його словами, «жінку просто вбили в СІЗО». Цей вкид передрукували всі великі росЗМІ. «Аргументи и Факты» випустили статтю під заголовками «За заповітами Гітлера», а Маргарита Симоньян на пропагандистському шоу Соловйова заявила, що Чесакова «мученицьки померла», порівнявши її з Зоєю Космодем’янською.
Насправді, Чесакова жива і перебуває під домашнім арештом, повідомили в Нацполіції Одеської області.
Це підтвердила і мати Олени Чесакової, яка у коментарі RT зізналася, що її дочка зараз перебуває під домашнім арештом. Ще вона заявила, що Олена підтримує росію, позицію змінювати не хоче і готова за свої погляди піти до в’язниці.
Коли фейк про «вбивство» Чесакової розвалився, російські ЗМІ почали потроху «давати задню». Наприклад, видання «Московский комсомолец» написало, що цей інцидент, можливо, є «провокацією СБУ».
Навіщо російська пропаганда заповзялася поширювати настільки недолугий фейк, здогадатись не важко. Повідомлення про «смерть Чесакової» поширювалися для того, щоб перекрити іншу, на жаль, цілком реальну історію про вбивство – тільки не проросійської провокаторки, а української журналістки Вікторії Рощиної, і не в одеському СІЗО, а в російському полоні.
Рощину незаконно затримали в серпні 2023 року на окупованій частині Запорізької області. Журналістка готувала матеріали про військові дії на сході та півдні України й висвітлювала події в Бердянську, де в березні 2022 року її затримали люди в цивільному – імовірно, співробітники ФСБ росії. Але тоді через 10 днів її відпустили.
Після цього в проросійських каналах циркулювало відео, на якому Рощина буцімто каже, що росія її не викрадала, а навпаки, врятувала їй життя, за що жінка дякує москві. На думку фахівців, запис було зроблено під тиском.
У серпні 2023 року Рощину затримали знову, але цей факт окупанти визнали лише у травні 2024 року, надіславши її батькові листа від міноборони росії. Те, що відбувалося з Рощиною, російська влада офіційно не прокоментувала жодного разу. І ось надійшла звістка про її смерть в полоні.
Європейська служба зовнішніх зв’язків заявила, що в ЄС приголомшені смертю Рощиної та вимагає незалежного розслідування її загибелі.
«Її доля є трагічним нагадуванням про багато тисяч людей, затриманих росіянами. При затриманні Рощиної російська влада взяла на себе всю відповідальність за її безпеку, здоров’я та фізичну недоторканність. Вона стала 13-ю журналісткою, убитою від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну», – нагадують в ЄС.
Втім, це далеко не остаточна цифра. За підрахунками НСЖУ, станом на 29 вересня 2024 року (від початку повномасштабної війни) окупанти вбили щонайменше 102 медійників. 18 з них загинули, виконуючи професійні обов’язки, 9 стали цивільними жертвами російської агресії, 75 – загинули на фронті, ставши до лав Сил оборони.
За словами виконавчої директорки Медійної ініціативи про права людини Тетяни Катриченко, Рощину утримували щонайменше у двох в’язницях: у виправній колонії №77 в окупованому Бердянську та у СІЗО №2 у Таганрозі. Останнє відоме як одне з найстрашніших місць утримання для українців.
«Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають в’язнів з «Азовсталі». Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – обмовляють себе. Потім їх переводять у Ростов і судять», – написала Катриченко.
Згідно з міжнародним правом, працівники ЗМІ мають усю повноту захисту як некомбатанти – особи, що не беруть участі у військових діях (цивільні, жінки та діти). Про це йдеться в Женевській конвенції. Міжнародний комітет червоного хреста у своїх нормах звичаєвого права (правило 34) встановив чіткий критерій, за якого журналіст є комбатантом і коли його можна брати в полон: за безпосередньої участі у боях.
Отож, для затримання Вікторії Рощиної в окупантів була лише одна підстава: вона мала б воювати у складі того чи іншого підрозділу. Чого, звісно ж, не було.
«Але міжнародне право, як відомо, для росії вже давно не писане. І цинічні спроби перекрити загибель Рощиної фейком про «мученицьку смерть» Чесакової марні», – зазначають журналісти.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
