Сергій Гнезділов про обвинувачення та провокативні питання щодо його рішення піти у СЗЧ
Нещодавно відомий своєю активною громадянською позицією військовий із Вилкового Сергій Гнезділов оголосив про самовільне залишення частини до встановлення чітких термінів служби або свого 25-річчя. Вчинок захисника викликав резонанс серед суспільства, зокрема – військовослужбовців: дехто рішуче розкритикував таке рішення, дехто ж навпаки підтримав. На деякі з обвинувачень та провокативних питань, які ставлять противники позиції Сергія, захисник відповів в інтерв’ю журналістам видання «Бабель», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
З військовослужбовцем Сергієм Гнезділовим ми неодноразово знайомили наших читачів. Нагадаємо, що захисник вступив до лав Збройних Сил у 19 років та боронив країну на Донеччині як до, так і після початку повномасштабного вторгнення у складі 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Його трирічний контракт мав закінчитися в березні 2022 року. На момент самовільного залишення частини він прослужив у лавах української армії вже п’ять років. Паралельно зі службою у ЗСУ захисник також вів подкаст на «Громадському», є засновником та одним з організаторів фестивалю української культури «Виделкаfest» й активно ділився своєю громадянською позицією, зокрема – щодо необхідності мобілізації, ротацій та встановлення чітких строків служби.
Про мотивацію піти в ЗСУ в 19 років
Сергій Гнезділов поділився, що мав бажання бути корисним, а на ідею вступити у військо його наштовхнула розмова з академіком Ігорем Юхновським:
«Тоді я навчався на першому курсі Львівського політехнічного університету і робив інтервʼю з академіком Ігорем Юхновським для щотижневика-альманаху. Він сказав: «Як ти можеш щось говорити про Україну, народ, якщо ти не відчував болю українського народу?» Тобто якщо не був залучений до, наприклад, визвольної боротьби, то ти не можеш про неї говорити. Він мене спитав: «Ким ти хочеш бути?» Казав про те, що потрібно щось віддати, щоб щось отримати. І з цією ідеєю я і прийшов у військо. Підписав солдатський контракт на три роки»
Тоді Сергій потрапив до 56 Маріупольської окремої мотопіхотної бригади, у складі якої він і відстоював незалежність України на Донеччині:
«Я тоді був насправді дитиною, без будь-яких звʼязків в армії. Я розумів, що моя військова служба — обовʼязок. Потрапив у піхоту, в 56 Маріупольську окрему мотопіхотну бригаду. Ми стояли в Пісках — це був спостережний пункт за 300 метрів від Донецького дилершипу Volvo. Обстріли, загиблі, поранені, самостріли».
Як вже згадувалося, контракт військового закінчився навесні 2022 року. Захисник зізнається, що чекав на його завершення:
«Я чекав завершення контракту і був розчарований. У першу чергу — безглуздим знищенням людей там, де їх можна було зберегти».
Про рішення піти в СЗЧ
Сергій розповідає, що до цього моменту жодного разу не залишав частину. Військовий не втікав з позицій, немає доган чи зауважень до служби. А самовільно залишив частину під час проходження військово-лікарської комісії у Павлограді. Пояснює, що тривалий час мав грижові проблеми зі здоровʼям, а 23 вересня йому зробили операцію з видалення кісти:
«Я вирішив піти в СЗЧ, коли бігав «совковими» кабінетами і зрозумів, що ця система не має людського обличчя. Це був апогей мого максималізму. Мені немає 25 років. У мене, в принципі, не було життя. Через те, що військові не мають жодних прав на перепочинок, окрім відпустки, я пішов сам. Я казав друзям, що хочу піти відкрито. Мене відмовляли і багаторазово пропонували посади в тилу. Я до останнього моменту вагався, чи казати публічно про СЗЧ, чи воно того варте. Але коли сказав — стало легше».
Про звинувачення у «зраді»
Зараз військового звинувачують у зраді підрозділу, з чим він не згоден, адже через відсутність ротацій у бригаді у підрозділі майже й немає людей:
«Кого я зрадив? У мене в підрозділі немає людей, вони «закінчились», бо у бригади не було ротацій — залишився мій командир, я і двоє людей в підпорядкуванні. Я не виправдовую себе і визнаю, що вчинив кримінальний злочин. Але чому ми говоримо про персоналію, а не про те, що я це зробив, бо законодавство не регулює це питання і всі просто ігнорують проблему?»
Довідково: мова йде про ч. 5 ст. 407 ККУ. Самовільне залишення військової частини або місця служби, вчинене в бойовій обстановці, або ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Зазначимо, що розкритикував вчинок Сергія у своєму дописі зокрема Масі Найєм — український військовий та адвокат, засновник юридичної компанії:
«Я не погоджуюсь із позицією Сергія Гнезділова. Строки служби треба визначити, давно пора. Але не будь-якою ціною, чи просто розвернувшись і пішовши в сзч, бо… по-перше, це аморально по відношенню до тих, хто загинув і був поранений: вони віддали життя і здоровʼя не для того, щоб потім просто здати фронт. І нечесно по відношенню до побратимів, які залишились на лінії фронту, на службі … по-друге, важливо зберегти державу. Не політиків, не якусь норму закону, а всю державу. Дуже прикро, що суспільство частково зняло з себе відповідальність за війну постіком у фб і донатом. Але це мене не розчаровує, бо так було достатньо давно… така реальність. Треба дорослішати. І не впадати в роль жертви, яку дуже сильно підтримуватимуть ті, хто втомились. Я всіх можу зрозуміти. Але і ми маємо зрозуміти, що якщо росіяни будуть в Києві – вже ні про які строки не буде мови».
Щодо цієї думки Сергій додав, що насправді намагався шукати інші шляхи. Однак зауважує – наразі є проблема у тому, що відповідальність розподілення не рівноцінно:
«Я погоджуюся абсолютно з висловами Масі Найєма, що треба було шукати інші шляхи. Я весь час їх шукав. Я спілкувався з народними депутатами. Я навіть був у неофіційній робочій групі з розробки одного із законопроєктів. Тут не про рівність прав, тут про рівність обовʼязків. Коли всі громадяни відчують, що на їхніх плечах лежить однакова відповідальність за країну, може тоді щось зміниться».
Також захисник додав, що відповідальність за ситуацію на передовій має нести в першу чергу держава:
«Мені кажуть, що це через мене фронт обвалиться, а не через тих, хто провалив і провалює мобілізацію. Я апелюю до здатності держави довгостроково захищати себе. Якщо вона неспроможна мобілізувати стільки людей, скільки потрібно для захисту, то держави не стане. Я пʼять років робив усе, щоб держава існувала. Якщо мене держава не почує, її не буде. Тут не стоїть питання вʼязниці. Тут стоїть питання існування держави».
Чи допоможе цей вчинок з проблемою строків служби
На думку військового, насправді державі байдуже, скільки людей піде в СЗЧ. Він наголосив, що з цього приводу не відбувається жодної комунікації, хоча проблематику мобілізації та відсутності адекватної ротації Сергій підіймав зокрема у медійному просторі понад рік. До держави, наголошує, не стоїть вимоги демобілізувати усіх, однак є необхідність у наданні захисникам, які роками виборюють свободу країні, нормального відпочинку:
«Я йшов на цей вчинок з розумінням, що все може бути. Але про цю проблему хоча б говоритимуть. Я зробив усе можливе для того, щоб це питання знову почали обговорювати в суспільстві. Держава мені не залишила інших інструментів. Я понад рік говорив усюди, що потрібна нормальна мобілізація і хоча б ротація. І я не кажу про повну демобілізацію, коли ти відвоював три роки — і все. Я кажу про те, що людям мають дати право. Умовно, відвоювавши три роки, ти хоча б рік як резервіст побудеш вдома і реабілітуєшся. Просто звільніть у запас людину на рік. Покажіть, що вона не гівно. Збільште оперативний резерв: цих у резерв, тих на фронт. Якщо ми зараз закінчимось, хто прийде на заміну?»
Сергій Гнезділов зауважує, що хаос із мобілізацією та демобілізацією наближає нашу поразку:
«Нам треба повертатися в систему прав і обовʼязків. Треба думати не про економічне бронювання, а про те, що ми зробили для піхотинця, який нас всі ці роки захищав. Подумайте про величезну кількість людей і сімей, які сьогодні опинились і поза законом, і поза суспільним дискурсом».
Про звинувачення, що Гнезділов не воював
Днями також лунала теза й про те, що Сергій насправді не боронив увесь час країну на фронті, адже мав час та можливість займатися організацією фестивалю «Виделкаfest» та записом подкасту. Зокрема наступне писав український журналіст, блогер, публіцист та громадсько-політичний діяч Віктор Трегубов:
«Люди в коментарях явно вважають, що Сергій пішов в СЗЧ з фронту. Це просто неправда. І, судячи з подій останнього дня, Сергію комфортно з цією неправдою – він не тільки не уточнює, коли люди в обговоренні його вчинку позиціонують це саме так, але й сам каже про «п’ять років на фронті». Ні, не п’ять. Виправте мене, будь ласка, але подкаст «Громадського» Сергій вів не з окопу під Бахмутом, а з офісу компанії на площі Слави, що в Києві. Я знаю, бо я в нього там був. А веде він цей подкаст з жовтня минулого року. А виходить цей подкаст раз на тиждень. Ні, я припускаю, що можна записати кілька випусків водночас. Але вибачте, будь-хто, хто бачив особливості служби, не сумістить в голові «піхотні труди» з постійними виїздами на запис телешоу. Захищався від «хлопців Карася» Сергій не в Покровську, а в Києві, біля Європейського дому, куди прийшов з дівчиною споглядати фільм. Фестиваль «Виделкафест» Сергій влаштовував не в Часовому Ярі, а в Чорноморську. І я, як людина, що влаштовувала масові події, далекий від думки, що процес його організації він суміщав з обов’язками командира піхотного взводу…»
Сергій Гнезділов відповів, що хоч він і є обличчям фестивалю «Виделкаfest», організовувала процес його команда:
«Те, що я трохи допомагав в організації фестивалю «Виделкаfest» і як його засновник був його медійним обличчям, не означає, що я робив абсолютно всі процеси. Я зібрав команду, яка зараз переходить в автономний режим. Я постійно був на бойових завданнях, постійно в бойовому розпорядженні — це не штурми, хоча на початку повномасштабного вторгнення ми багато штурмували».
Також щодо подкасту «++» на «Громадському», куди переважно Сергій запрошує військових, він відповів наступне:
«Щоб записувати подкаст, я приїжджав на пʼять діб у Київ. Я мав один нормальний вихідний, а всі інші дні — з ранку до ночі писав випуски подкасту. По чотири чи пʼять випусків на день. А коли я потім повертався на фронт, мені казали: «Ну ти ж пʼять днів відпочивав».
Що буде далі
Захисник повідомив, що наразі справу щодо його СЗЧ вже перекваліфікували і цим займається Державне бюро розслідувань. Тож, він припускає, що надалі його заарештують та триматимуть під вартою. Далі військовий планує судитися:
«Реалістичний сценарій — мене заарештують, імовірно, триматимуть під вартою. Я почну судитися і буду доводити, що я виконав свій обовʼязок. Я буду оскаржувати багато моментів у своєму контракті, казати, що справу мають перекваліфікувати з дезертирства на СЗЧ (бо я пішов не з позицій, а з ВЛК). Це буде дуже довгий судовий процес. Тим не менш — поборюся, треба — відсиджу. За новим законом можна добровільно повернутися в частину після СЗЧ і уникнути вʼязниці. Мені багаторазово пропонували повернутись. Система хоче залишитись незмінною і робити вигляд, що нічого не було».
У разі, якщо затримання не відбудеться, Сергій Гнезділов має намір зайнятися відновленням здоров’я після служби, а після 25 років знову повернутися до лав армії:
«Якщо мене все ж не затримають, я буду поправляти здоровʼя, яке сильно посипалось за час служби. Коли у травні мені виповниться 25 років, буду повертатись. Якщо не буде ніяких змін, доведеться тягнути цю лямку з тими, хто її тягне».
Повне інтерв’ю можна подивитися на ютуб-каналі «Бабеля» за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=MTaUn0DrfHo&t=411s .
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
