Зеленський у промові до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні згадав уродженця Болграда, який загинув у 2022 році під час бою за Харків

11:24 08/05/2024

Сьогодні, 8 травня, світ вшановує пам’ять мільйонів загиблих у роки Другої світової війни, у роки жорстокого нацизму. Однак, для України ця боротьба з нацизмом не скінчилася, адже тепер жорстокі злочини проти українського мирного населення чинить рф, про що у своїй промові наголосив президент України Володимир Зеленський, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

Зокрема серед трагічних прикладів справжнього нацизму з боку ворога президент згадав історію одного фотознімка. На ньому зображений Юрій Мединський –колишній військовий, що поховав свого батька у Другу світову, а свого онука – під час сучасної російсько-української війни. Обидва були військовими, обидва були Максимами Мединськими. Старший загинув у 1945 у Польщі, молодшого війна забрала 2022-го на Харківщині.

Максим Мединський, онук Юрія, був уродженцем Болграда, журналістом, лейтенантом Збройних Сил України, заступником командира роти 95-ї десантно-штурмової бригади. Захисник загинув 29 квітня 2022 року під час бою поблизу Харкова внаслідок обстрілу ворожої артилерії та був нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня й орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Крім того, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка зробив віртуальний меморіал пам’яті полеглих шевченківців, де закарбоване ім’я Максима як колишнього випускника вищого навчального закладу.

*(Фото: дідусь Юрій разом з онуками Максимом та Оксаною – з соцмереж сестри Максима Оксани Мединської)*

Те, що Максим був з родини військових відзначилось на його поглядах, тому на захист своєї країни добровольцем він став з самого початку збройної агресії рф у 2014 році, залишивши роботу прессекретаря Центру досліджень енергетики. Був заступником командира мінометної батареї 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади. Протягом чотирьох місяців служив у районі Донецького аеропорту. Їхня батарея стояла в Пісках і Водяному; як до, так і після захоплення аеропорту вела бої під Павлополем і Старогнатівкою, неодноразово брала участь у рейдових операціях. У 2015 році повернувся до цивільного життя, адже хотів створити сім’ю. Максим працював у пресслужбі Міністерства інфраструктури, пізніше – у команді, яка допомагала «Нафтогазу».

Коли йшлося про можливу повномасштабну війну, Максим наголошував, що в разі відновлення активних бойових дій – повернеться на фронт:

«Якщо знову почнуться активні бойові дії, я, звісно ж, повернуся на війну. Абсолютно готовий зробити це в будь-який момент. Потрібно буде розібратися з роботою, домашніми питаннями і вперед. Боятися нормально, хвилюватися про рідних – теж. Але не піти не можна. А як інакше? Хто повинен це зробити? Завжди є що втрачати. Але важливо не лише боятися втрат, а й захищати своє», – казав захисник.

24 лютого 2022 року Максим Мединський вирушив боронити свободу України знову. Служив заступником командира роти 95-ї десантно-штурмової бригади. На нього чекали дружина Тетяна й трирічна донька Аліса.

Про загибель онука дідусь Юрій Мединський казав наступне:

«Я виховав його Українцем… У мене в житті були два Максими: батько й онук. Батька вбила в 1945-му фашистська наволоч, онука в 2022 р. – рашистська нечисть».

*(Фото: Юрій Мединський – з соцмереж журналістки Ольги Чайко)*

Після загибелі Максима у 2022 році, Юрій Мединський за допомогою військових та волонтерів «відправив» на позиції ворога дві 120-міліметрові міни з написом «Кацапам нелюдам за Максима. Дідусь».

Вічна пам’ять Героям, чиї життя забрали нацистські загарбники!