Про морського прикордонника з Одещини, який вже не уявляє свого життя без моря, «Титана» і Матільди
В’ячеслав – морський прикордонник з позивним «Старий», що боронить Україну у лавах Морської охорони з 2014 року. Історію захисника розповіли у Морській охороні Держприкордонслужби України, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Народився прикордонник на Вінниччині, у родині робітників – батько був водієм, а мати працювала дояркою. До Одещини юнак переїхав навчатися – вступив після школи до Механіко-технологічного коледжу Одеської національної академії харчових технологій та почав опановувати фах техніка-електрика. Але довчитися не встиг – призвали на строкову службу. Тоді він отримав розподіл на морфлот, 2,5 роки відслужив на кораблі. Навчання в технікумі закінчив уже після звільнення зі строкової.
Згодом В’ячеслав одружився, і в сім’ї народився син. Родина вирішила оселитися на Одещині. Намагаючись забезпечити свою сім’ю, чоловік працював і на кабельних заводах, і на асфальтовому підприємстві. Іноді навіть доводилося одночасно працювати зварювальником, електриком, механіком, оператором асфальтної техніки тощо. Навіть художні розписи дзеркал робив піскоструєм.
Коли народився другий син, у селі, де орендували житло, надали земельну ділянку – і сім’я почала будувати власний дім. Однак, настав 2014 рік і цивільне життя В’ячеслава закінчилося:
«У 2014 році, з початком агресії рф, я вже знову працював на Одеському кабельному заводі. Як зараз пам’ятаю, була нічна зміна, під час якої зателефонувала дружина й повідомила, що мене викликають у військкомат. Відразу після робочої зміни поїхав туди – сказали, що, враховуючи мій досвід служби у флоті, буду призваний до лав Морської охорони. Уже наступного дня я приміряв військовий однострій у Одеському загоні Морської охорони», – згадує В’ячеслав.
Згодом його було призначено на посаду техніка бойової частини одного з кораблів Морської охорони. І невдовзі, коли постала потреба посилити захист рубежів у Азовському морі, фактично весь екіпаж корабля визвався вибути на допомогу побратимам з Маріупольського загону Морської охорони.
Це була гаряча фаза АТО. Морські прикордонники несли бойові чергування в Азовському морі та патрулювали узбережжя, адже на цьому напрямку ворог вишукував можливість перекидати диверсантів та зброю.
Протягом кількох років В’ячеслав ніс службу мотористом на борту корабля Морської охорони спеціального забезпечення «Онікс», а також виконував бойові завдання у складі екіпажів катера Морської охорони проєкту «Гриф» та КрМО «Донбас».
Потім захисник повернувся назад до Одеського загону Морської охорони, на свій, уже рідний корабель. У 2021 році на долю моряка випало нове випробування – йому довірили посаду командира бойової частини на кораблі Морської охорони спеціального забезпечення «Титан», який на той час щойно був зарахований до складу Державної прикордонної служби України.
Служба на борту тоді ще нетипового для прикордонників, але потужного й функціонального морського буксира була справжнім викликом для В’ячеслава. Адже він уже добре знався на двигунах кораблів і катерів Морської охорони, але буксир – це зовсім інший тип корабля, зокрема й двигуна. Довелося вивчати його фактично з нуля:
«Звичайно, що ця справа для мене була непростою. Абсолютно інший тип двигуна. Доводилося опановувати нові для себе знання та навички. Й не лише мені – усім екіпажем мудрували та вдосконалювали свій досвід. До того ж, враховуючи, що залізний побратим має свій характер та навіть душу, то ми з ним, як то кажуть, певний час вивчали один одного, притиралися тими нашими характерами. Він потужний, норовливий, а я упертий. Отже, приборкали один одного», – розповідає прикордонник.
Саме на борту «Титану» майстер-старшина отримав і свій позивний – «Старий», адже був найстаршим на борту. Проте в цьому позивному – щира повага й пошана від побратимів. Так само, з повагою, у спілкуванні побратими звертаються до нього по батькові – Михайлович. За їх словами, упертість та якась унікальна винахідливість «Старого» – те, що дуже цінують командир та екіпаж корабля.
Згодом у морського прикордонника на службі з’явилася нова супутниця: пів року тому на корабель завітала кішка, яка відразу ж прикипіла душею саме до В’ячеслава та вирішила залишитися на борту. Тепер чорна, як ніч, Матільда має своє місце в каюті Михайловича й уже поставлена на котлове харчування за морською нормою.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото – Морська охорона Держприкордонслужби України
