Захисник з Одеси, що отримав на війні велику кількість поранень, втратив кінцівку та око, продовжує відновлюватися, щоб допомагати іншим ветеранам
Про 23-річного Данила Селіверстова, що на початку повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист України, а зараз, після важких поранень, повертається до життя, ми вже розповідали раніше. Військовий переїхав з Луганщини до Одеси у 2014 році, де і зустрів початок повномасштабного наступу. Вже в серпні 2022 року хлопець пішов воювати добровольцем. Про його непростий військовий шлях розповіли у сюжеті «Суспільне Одеса», передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Данило каже, що його з дитинства хвилювало питання, як би він себе поводив в умовах війни. За понад рік військової служби він воював на Харківському, Миколаївському, Херсонському напрямках та у Бахмуті.
Данило Селіверстов півтора року служив добровольцем та більше не зможе повернутися на війну. Захисник розповідає, починав з південних напрямків, потім були бої за Харківщину та Донеччину.
Після першого поранення у захисника пошкоджено барабанні перетинки, через що тепер користується слуховим апаратом:
«У нас було 38 годин безперервного бою, не спали, нічого. Ми відходили і потім знову забирались у свій дім, поки наш будинок повністю не згорів. Ми вийшли, нас почали брати у кільце вагнерівці. Я почав стріляти, спалив чотири будинки з росіянами і 16 пострілів зробив, а потім останні 5-6 разів я просто виходив на дорогу, стріляв і свідомість втрачав, у мене кров йшла з вух», – розповідає військовий.
Друге поранення він також отримав на Донецькому напрямку, після чого місяць пролежав у лікарні, а наступний пересувався на милицях:
«Дійшов до командування, взяв патрони на кулемет і почав бігти. Добігаю до середини перехрестя, де не можна ніде заховатися, і розумію, що починають по асфальту стріляти. Повертаюсь і мені відразу у ногу прилетіло, я зрозумів, що воно крізь ногу пройшло, ще може метрів п’ять пробіг і потім зрозумів, що мені у другу ногу прилетіло. Після цього я десь місяць пролежав у лікарні, потім мені дали відпустку 30 днів, я приїхав до батьків і ходив на милицях ще».
Після відпустки захисник залишив милиці у батьків та повернувся до побратимів на передову:
«Залишив у батьків милиці і приїхав на позицію, кажу: «Мамо, все добре буде, виходів немає». Як тільки це сказав, дня два минуло і кажуть, треба на вихід добровольців чотири людини. Ми дійшли туди, зачистили, і нас почали дуже сильно обстрілювати. Нас було 130 людей. За шість годин нас залишилось п’ятеро».
Данилу довелося взяти командування на себе, після чого він почав виводи побратимів. Проте вже скоро отримав нове поранення – прилетіло в плече, а також було пошкоджено око:
«Взяв командування на себе і почав виводити хлопців, по рації доклав обстановку, що у мене всі трьохсоті і контужений. Я пройшов метрів 20 і почув, що ззаду щось хруснуло, повертаюсь і відразу приліт в плече, бронежилет. Я відразу побачив, що бахнуло руку, відлетів метри на три, рука ще висіла тоді, відразу зрозумів, що з оком щось не те».
Зрозумівши, що підвестися та йди далі не зможе, хлопець наказав побратимам йти далі без нього:
«Я намагався встати, але не зміг, бо дірка в нозі була, і сказав, щоб вони йшли. Потім я вже чую, що знову летить дрон з іншим звуком. Зупинився, і перша граната на мене була скинута».
Військовий пояснив, що тоді ворог не просто намагався вбити його, а наче навмисно катував, скидаючи одну за одною гранати по черзі:
«Вони одразу не вбивають, наче мучають. Просто скільки по мені було тих гранат випущено. Я вже ліг і показував, що рука висить, показував, щоб добили мене, щоб не мучили. Вони поруч гранати кидають, а мене уламками січе».
Тоді Данилу перебило променевий нерв. У результаті отриманих тоді поранень одна рука погано працює, а іншу довелося ампутувати:
«Мене відкинуло на кущ хвилею і зачепився рукою, яка висіла і довелося її обрізати».
Врятували життя військового розвідники ЗСУ. Проте після цього для хлопця випробування не закінчилися – попереду були безліч операцій на оці, руці й щелепі та складне відновлення:
«Він був дуже в жахливому стані, запеклась кров, бруд, його ніхто не мив. Ми відразу з татом поїхали купити машинку для стрижки, бо була борода, а під нею рвані рани, до яких не могли добратися, обробити. На око я дивилась і розуміла, що не буде бачити. Після операція він, звісно, відходив дуже погано, в нього все настільки боліло…Він нервував, хотів їсти, а не міг, бо все болить. Все з трубочки, не дай Боже, щоб ложка не торкнулася губи» – розповіла мати Данила Марія.
Унаслідок важких поранень Данило має слуховий апарат, вставне око, пошкодження обличчя, пошкоджену ліву руку, яка функціонує лише на 20% завдяки тейпуванню та ампутовану праву, на яку два тижні тому захиснику встановили протез. Нагадаємо, що наразі Данило проходить протезування у Superhumans Centre, де адаптується до нових умов та вже за допомогою протезу однієї руки та тейпуванню іншої може навіть готувати.
У планах хлопця – вивчити психологію та допомагати іншим ветеранам.
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
