Військовий з Одеської ТрО про втрату частини ноги на лівому березі Дніпра, евакуацію та плани після реабілітації
Карабань Сергій на псевдо «Карабін» до початку повномасштабного вторгнення пропрацював у морі 10 років у якості інженера з експлуатації судових дизельних установок, а зараз, після втрати частини ноги внаслідок виконання бойового завдання на Херсонському напрямку, націлений реабілітуватися та повертатися до служби. Історію Сергія розповіли на сторінці 126 окремої бригади територіальної оборони міста Одеса, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
24 лютого 2022 року захисник зустрів вдома, з родиною, бо у цей день був день народження його сина. Про початок повномасштабного наступу агресора він дізнався вранці, о пів на п’яту від родича:
«Десь там о пів на п’яту ранку мені подзвонив мій родич і сказав: «Щось на вулиці гупає»…»
Тоді вже на початку березня чоловік вивіз родину до друзів у Німеччину, а сам прийняв рішення долучитися до другої бригади, яка формувалась в Одесі – 126 бригада ТрО. Вже 13 березня Сергій був записаний до лав Одеської територіальної оборони. А вже за рік захисник обійняв посаду головного сержанта батальйону – виконував завдання на Херсонському напрямку:
«Почали ми з Миколаївської області ще, і потім вийшли на узбережжя Дніпра, і так і виконували до моменту отримання мною поранення на лівому березі Дніпра».
Тоді військові потрапили у поле зору противника. Сергій отримав мінно-вибухову травму, яку, як вважає, спричинила міна типу ПФМ-1:
«Коли заводив другу групу, ми потрапили під око противника, скажемо так, і потрапили під скиди. В мене обширна така мінно-вибухова травма, яка поламала кістки, відірвала частину м’яких тканин, повиривала кістки, але уламків як таких там небагато».
Вже під час евакуації через артобстріли, що наздоганяли військових, захисник отримав друге влучання у ту саму ногу. Болю, як каже, не відчував, бо на ній вже був турнікет:
«І потім вже, на етапі евакуації, групу, яка мене евакуювала, почав наздоганяти артобстріл, і було ще друге влучання, там ситуація була, що хлопці мене поклали під машину згорівшу, і я їм дав команду розосередитися тому, що ми перестали обганяти артобстріл, і снаряд приземлився буквально там в півтора метрах від мене і другий раз вдарив по тій самій нозі. На ній вже був турнікет, я її майже не відчував, я відчув хвилю, відчув, що щось ще вдарило, але ні болю, нічого я вже не відчував».
Коли вдалося дістатися до точки евакуації, до берега підійшов човен, звідки Сергія почали кликати за його позивним. Проте через важке поранення ноги військовий не міг підвестися, про що повідомив хлопцям на човні:
«Він каже «Окей», і я чую, що човен розвертається і уходить».
Зазначає, що драйвер спрацював професійно: відійшов недалеко, зв’язався по радіостанції з іншими військовими, після чого Сергію допомогли – винесли на узбережжя, звідки йому вдалося перебратися до човна, що якраз тоді підійшов до цього узбережжя.
Не дивлячись на поранення і нерозуміння що буде далі, Сергій рішуче каже, що планує повернутися до строю. Пояснює, що слідує за своєю життєвою філософією:
«В мене така життєва філософія: якщо я за щось взявся, то я маю це робити до того моменту, поки я не отримаю якийсь результат. На даний час ми не отримали перемоги. А Перемога – це результат, на який я розраховую».
Хоч поки не розуміє, як пройде протезування кінцівки та компенсація опорної функції, впевнений – після реабілітації так чи інакше знайде те, що буде йому під силу, щоб працювати і далі на перемогу. А за перемогу захисник вважає саме відновлення суверенітету України над усіма втраченими наразі територіями:
«Я розумію, що вона (Перемога, – Авт.) може бути не миттєвою, що вона може бути не одразу з усіма результатами, які я хочу бачити, але так чи інакше я вірю, що ми дійдемо до неї».
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
