Захищав Батьківщину з 2015 року: рідні загиблого воїна з Білгород-Дністровського просять підписати петицію про присвоєння йому звання Героя України (посмертно)
Трагічна звістка про те, що Захисник України з Білгород-Дністровського – сержант Осіпов Віктор Юрійович, загинув на Херсонському напрямку, прийшла напередодні Нового Року – 27 грудня 2023 року. Через 9 днів від загибелі сестра Героя, Тетяна Деркач, присвятила у Фейсбук групі «Правда Акермана» Віктору допис. А нещодавно його рідний брат Осіпов Ілля створив петицію з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Осіпову Віктору Юрійовичу, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
Ілля розповів, що Віктор був призваний в АТО у 2015 році, і з того моменту захищав Україну. Військовий пройшов шлях від стрільця та помічника гранатометника до командира гармати, а також неодноразово боронив державу на гарячих точках: Золоте, Гранітне, Мар’їнка тощо.
Вже під час повномасштабного вторгнення, як командир гармати разом зі своїми підлеглими брав участь у звільненні Одеської (поблизу о. Зміїний), Миколаївської, Херсонської областей і міста Херсон. А після визволення Херсона разом із побратимами боронив Україну в районі Авдіївки, Мар’їнки, а далі знову на рубежі Херсонщини, перебуваючи весь час під щоденним обстрілом противника.
У петиції зазначається, що під керівництвом Віктора Осіпова жоден солдат розрахунку не був вбитий і не отримав значного поранення – його розрахунок вважався одним з найкращих у артилерійській частині. І навіть спромігся зберегти ввірену йому гармату, до якої ставився, як до людини:
«Для нього і хлопців вона була надійною подругою: вся посічена уламками, з перебитою частиною опори. Хоч і пошкоджена, але ніколи не підводила, служила вірою і правдою», – пише Ілля.
Віктор мав вищу юридичну освіту, як розповідає його брат, був розумним, харизматичним, з розвиненою інтуїцією та логікою, а окрім того – мав великий бойовий досвід, що допомагало йому уникати помилок, наносячи максимальної шкоди ворогу. Військовий був зокрема турботливим до побратимів: мав великі організаторські та педагогічні здібності, дбав про солдат, їх побут, допомагав і був завжди поряд.
За дев’ять років служби у ЗСУ він був нагороджений бойовими медалями від Міністерства оборони та ВМС України, мав особисту подяку від Командувача ВМС.
На жаль, 27 грудня, у зоні бойових дій, його серце не витримало дев’ятирічної напруги і щоденних надзвичайно жорстоких обстрілів.
«Віктор Осіпов був справжнім Воїном, вірним Сином своєї Вітчизни, зразком незламності та міцності українського духу. Поклав життя, щоб його син, родина, близькі, місто Білгород-Дністровський, Одещина, всі ми жили у вільній, заможній, щасливій країні без голодоморів, депортацій, репресій і війн», – підсумував брат полеглого військового.
Як вже згадувала сестра Віктора – Тетяна Деркач, він є не першим в родині самовідданим захисником. Дід військового – герой Другої світової війни Пігулевський Володимир Миколайович, який мав найвищі солдатські нагороди: два ордени Слави, Червоної Зірки та інші, брав участь у звільненні України від німецьких нацистів. Ветеран Другої світової війни не дожив до повномасштабного вторгнення, проте застав службу свого онука, за якого хвилювався та яким пишався.
У Віктора залишилися 14-річний син та дружина.
Хочемо також звернутися до мешканців нашого регіону – вшанувати пам’ять земляка, підписавши петицію про присвоєння йому почесного звання Героя України (посмертно). Переглянути та підписати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/215254
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
