У громаді Болградського району унікальна церква з’явилася завдяки династії священників

В Арцизькій громаді Болградського району можно знайти культові споруди, яким понад 130 років. Одна із них- це будівля Свято-Троїцької церкви села Холмське (Селіогло).
В Арцизькому історико-краєзнавчому музеї підготували стислий варіант історії храму та віртуальне знайомство з династією священнослужителів – Варзоповими.
Будівництво сучасної церкви (не перша будівля з 1830 року) розпочалося в травні 1890 року і тривало два роки до жовтня 1892 року, а вже в листопаді того ж року відбулося ії урочисте освячення. Будувалася церква коштом парафіян з ташлицького черепашника. В цілому, роботи з будівництва, без церковної утварі обійшлося у 28 тис. карбованців. На момент освячення інтер’єри церкви вже були розписані біблейськими мотивами за зразком Кишинівського кафедрального собору. Прикрасою храму був іконостас, ікони якого писав одеський художник-іконописець Рубанов (до наших часів не зберігся, вивезений з села за радянських часів).

Остання чверть ХІХ століття в історії православної парафії села Селіогло пов’язана з Георгієм Мануїловим Варзоповим (1843 – 1902р) – представник відомої в Південній Бессарабії династії священників. Закінчивши Кишинівську духовну семінарію, він рік прослужив другим священиком при Петропавлівській церкві села Чійшій (Городнє), а в квітні 1870 року перевівся до Свято-Троїцької церкви села Селіогло.

Слід зазначити, що Георгій Варзопов займав активну громадянську позицію, зокрема він відомий публікаціями з життя очолюваною ним громади, в тому числі підіймав в єпархіальній періодиці питання взаємодії священика з парафіянами з актуальних питань, зокрема протидії пияцтва, профілактики поширенню різноманітних язичницьких обрядів («кукєри», «русалі», «лазаруванє» тощо). Деяка іронія долі полягає в тому, що описуючі методи боротьби з язичницьким звичаями, що були поширені серед його парафіян, Георгій Варзопов залишив цінні описи цих звичаїв. Займався Г. Варзопов й благодійністю – селіольська громада постійно згадується в Кишинівських єпархіальних відомостях, як така що жертвує благодійні внески для різних потреб.
В листопаді 1895 року настоятеля Свято-Троїцької церкви села Селіогло Георгія Варзопова було звільнено за штат за власним бажанням у зв’язку з хворобою. Змінив його на посаді – Василь Варзопов, випускник Кишинівської духовної семінарії, який до цього займав посаду псаломщика Свято-Троїцької церкви в м. Кишинів. Можна впевнено стверджувати, що В.Варзопов служив у Свято-Троїцькому приході щонайменше до 1924 року. Також відомо, що в 193-ті роки настоятелем Свято-Троїцької церкви в Селіогло був ще один представник династії Варзопових – Симеон Варзопов.
Помер Георгій Варзопов 11 лютого 1902 року і з огляду на його заслуги перед приходом був похований всередині церковної огорожі.

В середині 60-х років минулого століття могилу Георгія Варзопова було перенесено з церковної ділянки на територію сільського кладовища, на жаль, жодна світлина священнослужителя не збереглась до нашого часу.
P.S. Автор допису Надія Кочурова-Янкова наголосила, що вперше ця інформація була опублікована в групі Холмського. Завдяки користувачеві Urum систематизована інформація з історії храму села.
Використана література: Кишинівській єпархіальні відомості за 1874, 1893, 1902 рр.
Підготувала Інна ДЕРМЕНЖІ