Військовий ЗСУ про одеські нічні клуби, неможливість проведення ротації до Перемоги та специфіку штурмових бригад
Тренер з плавання, громадський діяч у минулому та старший лейтенант, командир третьої штурмової роти першого штурмового батальйону 3 ОШБр – сьогодні – Володимир Фокін розповів для «Суспільне Одеса» про особливості роботи штурмової бригади, чому російська армія подекуди у виграшному становищі, а українські військові не зможуть перепочити до самої Перемоги, передає інформаційна агенція «Юг.Today».
У своєму цивільному житті Володимир Фокін навчав дітей плаванню, а також займався громадською організацією «Київська спілка ветеранів АТО Подільського району». Військове життя почалося у Володимира у 2015 році. Тоді він добровольцем записався в «Азов», де прослужив до 2018 року, після чого звільнився зі Збройних Сил. З початком повномасштабного вторгнення почалася «друга компанія», як це називає Володимир, коли він прибув на службу в українське військо.
Одеса очима українського штурмовика
Повернувшись на деякий час з передової до цивільного міста, а саме до Одеси, Володимир зрадів посміхненим місцевим, бо, як зазначає військовий, головною метою з початку повномасштабної війни була можливість громадян жити у вільних містах та насолоджуватись життям. Але незрозумілим для нього стало декілька речей. По-перше, Володимир Фокін помітив, що якість доріг у деяких прифронтових містах, як Краматорськ, є кращою, ніж, наприклад, в Одесі, де на це виділяються кошти. Також питання військовослужбовець має до нічних клубів та працівників поліції і ТЦК та СП, які на це не реагують. На його думку, великі міста подекуди забувають, що в країні йде повномасштабна війна:
«Тому, що там (у нічних клубах – Авт.) якраз такий фонд, який дуже допоміг би нашій бригаді штурмувати набагато краще. Ми воюємо там, щоб тут, умовно, в Одесі, все було спокійно, і наш народ міг продовжувати жити нормальним повноцінним життям. Але все ж таки відчуття, що у нас повномасштабна війна, і що воює вся країна, такого відчуття немає. На жаль, чи добре це, не можу так сказати. Але я ж кажу, що відчуття, що, у нас в країні іде повномасштабна війна, де кожного дня гинуть українці, немає ні в Києві, ні в Одесі, ні в інших великих містах, на жаль».
Командир роти про свою роботу та команду
Наразі Володимир Фокін є командиром роти. До його відповідальності відноситься як весь особовий склад, так і техніка з озброєнням, готовність до дій, планування та реалізація бойових задач. Командир роти розповів, що серед його бійців є багато людей з досвідом – це ексбійці гвардії «Азов». Тому цінності братерства та єднання у боротьбі у військових роти є спільними та свідомими з самого початку. Нові добровольці, за словами Володимира, також швидко освоюють ці цінності, знаходячись в здоровій атмосфері колективу. Військовий називає свою роту своєю командою, а свою бригаду він вважає одною з найбоєздатніших бригад ЗСУ в Україні.
Специфіка штурмових бригад
Володимир розповів, що штурмові бригади відрізняються тим, що мають певну задачу – захопити ту чи іншу ділянку на лінії фронту, будь-то лісосмуга, чи населений пункт. Виконання задачі починається з розробки плану, у якому задіюються усі наявні силові засоби: аеророзвідка, спостереження, рекогностування на місцевості, чим займається рота розвідки та снайпера для збору інформації, яку згодом передають особовому складу штурмовиків. Після цього відбувається безпосереднє планування штурмів, під час якого аналізуються як можливості ворога, так і можливості українського підрозділу для виконання завдання. Командир роти наголосив, що оцінка реальної спроможності підрозділу є надважливою:
«Завдяки нашому командуванню, яке в першу чергу дбає про особовий склад, всі збираються за круглим столом, скажімо так, сідають, і приймають рішення, як цю задачу можна виконати іншими якимись шляхами, або скільки необхідно сил та засобів задіяти, щоб ефективно, якісно виконати завдання і при цьому всьому мінімізувати можливі втрати особового складу».
Майже завжди бої підрозділ веде на відстані 30-50 метрів від ворога, за винятком відкритого поля, де це нереально для обох сторін. В лісосмугах військові відштовхуються від пори року: якщо навколо зелено, то можуть підходити і до 10 метрів, а взимку складніше, бо листви немає. Бої у містах можуть вестися прямо в одній багатоповерховій будівлі, де за пару під’їздів вже може знаходитись ворог.
Втеча росіян з Херсону
Володимир згадує, що готуючись до великої операції зі звільнення Херсону, вони готувалися там і загинути:
«Тому, що ми розуміли передній край противника, наскільки класно там побудовані фортифікаційні споруди, і якщо було б бажання нас зустрічати, нас би зустріли. Причому, я ж кажу, ми всі були готові загинути на Херсонщині».
Проте ситуація склалася інакше, і росіяни почали втікати з окупованих ними територій швидше, ніж їх встигала настигнути українська армія. Тому мета хлопців змінилася, вони намагалися саме наздогнати ворога.
«І населений пункт за населеним пунктом, куди ми пересувались, який займаємо, коли приїжджали: «Коли росіяни пішли?». В першому населеному пункті кажуть: «12 годин тому». Ми такі: «Блін, ну за 12 годин можна далеко поїхати».
Чому навчилися українська та російська армія за повномасштабне вторгнення
Командир роти поділився, що за час повномасштабного вторгнення українська армія почала активно використовувати як розвідні, так і ударні БПЛА, які полк «Азов» застосовував ще у 2017 році. Але військовий зауважив, що в більшості випадків ці БПЛА надають саме волонтери, і наразі українській армії їх дуже не вистачає. Також Володимир Фокін порушив питання залежності у цьому плані української армії від Китаю, що згодом може обернутися дуже скрутним становищем. А саме мається на увазі той факт, що БПЛА Україна замовляє у Китаї, який вже зараз намагається перекривати таку можливість. Володимир вважає, що наразі вкрай важливо розвивати виробництво вітчизняної зброї та боєприпасів.
А ось адаптації самої бригади до бойових дій проходить, за словами командира роти, досить швидко та ефективно:
«Тому що кожні наступальні дії, кожна якась штурмова операція – це такий, знаєте, клуб: «А хто що краще придумає». Тобто майже кожний штурм у нас щось нове, щось по-іншому, різна кількість застосування особового складу, різна кількість застосування вогневих засобів. Різні маневри чи з технікою, чи без техніки. Все по-різному, і таким чином ми намагаємося обдурити ворога, не дати можливості йому підготуватися саме до певних якихось дій».
Загалом Україна, на думку Володимира, у питанні адаптації до умов ведення бою на даному етапі програє:
«Тобто ми тільки почали активно використовувати Mavic на лінії фронту – у росіян одразу там окопний РЕБ. Тільки у нас хтось з появи FPV-дрон кудись полетів – у росіян вони вже виробляються в промисловому масштабі. І зараз, наприклад, у тому напрямку, де стоїть наша бригада, ну ми просто від них потерпаємо».
Переважає Україна у тому, що особовий склад ворога не має чіткої мети, і не вмотивований у своїй загарбницькій війні, а їх командування не береже той самий особовий склад.
Як мотивувати тих, хто ще не доєднався до ЗСУ
Мотивації наразі бракує не тільки росіянам. Нестачу людської складової в українському війську Володимир Фокін пов’язує з помилкою самої держави. Командир роти пояснює, що, на його думку, мобілізаційна компанія в Україні була повністю провалена як мінімум тому, що деякі добровольці, які стояли в чергах після 24 лютого 2022 року, досі не були мобілізовані:
«Тобто спочатку побіг дуже великий людський ресурс у наші військкомати, країна не впоралась. І при чому там черги стояли реально перші два місяці війни. Якщо країна не впоралась з мобілізацією, вона що зробила? Правильно, вона втратила солдат потенційних чи вмотивованих».
У самій бригаді, де проходить службу Володимир, проблем з нестачею людей немає, а навіть навпаки: кожного дня їм надсилають нові заявки. Командир роти каже, що люди спостерігають за ними у медіаресурсах, чують від знайомих.
А загалом військовий вважає, що на вмотивованість впливає як сама людина, так і її оточення – колектив. І якщо цей колектив створює здорову атмосферу, то навіть людина, яка не бажає служити, може змінити своє ставлення.
Володимир також пояснив, що розповсюджена думка, що мобілізована людина потрапляє одразу в окоп, є міфом.
Але все ж таки при відборі людей до бригади, як зауважив військовий, віддають перевагу добровольцям, що свідомо здійснюють свій вибір.
Чому звільнитись із ЗСУ до Перемоги не вийде
Командир роти пояснив своє ставлення до петиції, яка пропонує можливість звільнитися мобілізованому військовослужбовцю, що відслужив 18 місяців. А саме він вважає, що теоретично непогана ідея на практиці немає вирішення – нікому замінити військових, що зараз перебувають на передовій:
«Нашу бригаду не виводять з поля бою майже рік. З одного боку мені за це боляче, тому, що хочеться, щоб хлопці перепочили. Взяти весь цей багаж знань та досвіду, який ми здобули на цьому напрямку, опрацювати його, і мати можливість навчити хлопців чомусь новому. Доукомплектуватись – так, питань немає. Але об’єктивно я розумію: а хто нас поміняє?»
Військовий додав, що це майже те саме, якщо усі захисники підуть з лінії зіткнення додому. Тому хлопці розуміють, що вони там до Перемоги, і це їх головна мета. Володимир наголошує, що думати про перепочинок, з урахуванням того, що коїться на фронті, наразі не можна.
Плани після Перемоги
Після Перемоги Володимир зі своєю сім’єю хоче вирушити у подорож спочатку Україною, а потім світом на декілька місяців. А згодом повернутися до нормального цивільного життя, виїхати з дружиною жити за місто. Проте військовий усвідомлює й те, що багато роботи буде чекати на українців і після Перемоги, коли треба буде змінювати країну та суспільство на краще.
Наостанок Володимир Фокін звернувся до українців із закликом готуватися до того, що війна зачепить кожного. А для тих, хто ще вагається чи вступати до лав української армії, командир роти запропонував можливість прийти на тиждень до рекрутингового центру, що знаходиться в Києві, та потренуватися з людьми, які проходять відбір до 3 ОШБр:
«Це наші інструктори, це хлопці, які також брали безпосередню участь у бойових діях. З ними тиждень тренуєшся. Якщо, наприклад, на другий день тобі не сподобалось – все, ти встав і вийшов. Тим паче якщо, наприклад, цей рекрутинговий центр зараз в Києві, якщо люди з регіонів, є навіть трансфери. Там годують, одягають, є там тренажерні зали, кімнати відпочинку і все таке інше. Тобто можна спробувати, і тоді хоча б частково ти даси собі відповідь: «А ти готовий йти до нас в третю штурмову бригаду, або ні?»
Підготувала Амєлія МИЙНОВА
Фото be_man_be_strong/instagram
