Як мешканець Арцизької громади відмовився продавати історію

13:57 01/10/2023

В перекладі з тюркських мов стара назва села Кам’янське – Ташлик (tašlyk) – значить кам’янистий, кам’яниста земля. Коли російська імперія окупувала Буджак і видворила місцеве населення до Османської імперії, тут вже було поселення, про що досі нагадує так званий «татарський місток» у центрі села. Українці та молдавани, що оселилися тут на місці буджацьких татар, продовжили справу та звели одне з найбагатших та найбільших сіл в цьому краю. Про те, як нині в Кам’янському бережуть пам’ять предків, на своїй сторінці в Фейсбук розповів студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артем Целіков.

«Вперше у Камʼянське я приїхав у 2020 по роботі і, захоплений кількістю виробів з каменю на вулицях, спитав у місцевого жителя, чи можна десь придбати камʼяне корито. Чоловік років п’ятидесяти у панамці, розстібнутій сорочці, загорілими обличчям та торсом обережно глянув на мене, потроху підняв руки на пояс і тихо, однак, промовисто заявив: «А ви взагалі тут хто і звідки?» Я дещо розгубився, так-сяк представився, але співрозмовника то не дуже цікавило: «Ти хоч розумієш, шо в цих коритах ще наши бабусі нам речі прали? А скільки ми тут купались! Скільки тут худоби напоєно?! Ви думаєте, можете приїхать і все тут отак просто купити? То наша історія!», – згадує Артем.

Дослідник каже, що тоді трохи засмутився. Але зараз радіє від усвідомлення, що люди не знищать унікального ландшафту свого села за пʼять копійок. І за десять, сподівається, теж.

«З чого робити корита, миски, стовпи в степу, де немає лісу? З каменю! У Ташлику навіть кращі друзі людини пʼють воду з посудин, видовблених з цільного шмату черепашника. А у дворі Анатолія Левенця стоїть ціла будка з камʼяних плит!
Ще тут цільнокамяні оправи криниць, паркани, садові стовпчики, та навіть димарі! Останні взагалі більше походять на витвори монументального мистецтва, ніж на утилітарний елемент для виведення диму», – ділиться своїми враженнями Артем.